Диференціація – умова успішного навчання

Добре відомо, що усі люди різні, і це  дає підстави стверджувати, що всіх дітей навчити однаково неможливо. Вони приходять до школи з різними задатками, які з роками розвиваються в різноманітні здібності, нахилами та вподобаннями. Місія вчителя – не загубити жодної дитини, дати кожній можливість розкрити все краще, закладене природою, сім’єю, школою. Для цього вчитель повинен знати кожного свого учня, цікавитись ним, як особистістю, організувати роботу учнів на уроці так, щоб кожному учневі були створені сприятливі умови для виховання й навчання, залежно від його розумових здібностей, фізичного здоров’я  та рівня  розвитку. І саме, диференціація  як принцип навчання передбачає таку організацію роботи на уроці. Вона дає можливість знизити навантаження на учнів і підвищити мотивацію навчання, прискорити розвиток дитини добором відповідного навчального матеріалу та організацією виконання учнями самостійної роботи, необхідної для засвоєння даного матеріалу. 

    Диференціація навчання – це створення таких умов, за яких кожен учень міг би повноцінно оволодівати змістом навчального матеріалу, гармонійно розвивався відповідно до своїх індивідуальних можливостей, схильностей, інтересів, формувався б як індивід з його специфічними особливостями. Застосування диференціації навчання залежить, насамперед, від великого бажання вчителя навчити кожного учня, незалежно від його розумових здібностей,  безпосередньо на кожному уроці.

  Вчителям, які зацікавилися практичним застосуванням  диференціації навчального процесу, раджу поставити перед собою певну сукупність вимог:

• Досконало вивчити кожного учня, постійно вести за ним психолого-педагогічні спостереження.
• Чітко визначити на якому етапі потрібна диференціація.
• Визначити, яку диференціацію буде використовувати учитель: за ступенем складності, за мірою самостійності, за обсягом роботи.
• Об’єднувати дітей в групи довільно; групи не мають бути постійними; дозволяти їм самим обирати собі посильний вид роботи.
• Виконувати диференційовані завдання систематично, майже на кожному уроці, уникаючи стандарту.
• Диференціація має проходити через різні етапи уроку.
• Уміло використовувати міри заохочення, розподіляти увагу при одночасній роботі кількох груп.
• Передбачати дозування часу, різних видів роботи.
• Добирати завдання з поступовим ускладненням для сильніших і зменшувати міру допомоги для слабших учнів.
• Диференціацію бажано  застосовувати під час фронтальної роботи, коли учні розв’язують загальні навчальні завдання.
• Поєднання парної, групової, індивідуальної роботи.
• Добирати варіативні завдання, що полегшують роботу вчителя і учнів в перевірці цих завдань.
• Процес засвоєння слід супроводжувати постійним контролем якості знань, умінь, навичок через самоперевірку, взаємодопомогу з наступною взаємооцінкою, самооцінкою.

 Для мене найважливішим є правильний, безболісний поділ дітей на групи.

Практично роблю так:

1. Даю право дитині самовизначитися.
2. Робочі групи формую за результатами виконання певного завдання зростаючої складності.
3. Поділ учнів на групи здійснюю сама, не натякаючи на кмітливість, здібності їх, а даю назву підгрупам, які вони сприймають з піднесеним настроєм, як гру.

   Отже, поділ дітей на групи роблю мимовільно, відповідно до їх здібностей, умінь і навичок виконання завдань. Мої групи в класі змінні. Учні мають можливість в будь-який час перейти в іншу групу, відчуваючи свої сили при виконанні певних завдань. Таким чином я не втрачаю жодного учня, розвиваючи їх творчі здібності. Підбираючи завдання для кожної з груп, я розподіляю їх за певними ознаками:

Зміст завдання даю однаковий, але для високого рівня:

• збільшую обсяг роботи;
• ускладнюю способи розв’язання завдань;
• зменшую час на виконання даного завдання.

Даю спільне завдання для всіх груп, але для середнього рівня пропоную:

• зразок виконання завдань;
• пам’ятку, таблицю;
• схеми-опори, план розв’язання.

Різні за складністю завдання різним групам

Підбираючи завдання для учнів, враховую:

• різну підготовку та фізичний стан кожної дитини;
• ступінь активності мислення учнів;
• самостійність їх суджень;
• уміння логічно аргументувати ті чи інші положення, тлумачення;
• уміння оцінити й узагальнити факти та явища.

Метод диференціації дає помітні результати, матеріал засвоюється глибоко і надовго. Цей метод уже довів свою життєздатність, і я вірю, що багато вчителів, працюючи за ним, переконались в його перевагах.